Батьківські збори "Стилі родинного спілкування"

 Батьківські збори№2 (5 клас) "Стилі родинного спілкування"

Вступе слово вчителя.

Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про наших дітей. Про те, яку роль у їх вихованні відіграють сім'я та школа, адже сім'я та школа – це два соціальних інститута, від узгоджуваності дій яких залежить ефективність процесу виховання.

         Щоб виростити повноцінну людину, культурну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли, як союзники, ділилися з дітьми добротою, досвідом та знаннями.

         Взаємовідносини сім'ї та школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, коли вона ще не отримала необхідних здібностей до самоуправління своїми почуттями та поведінкою, актуальними вони залишаються і в старшому віці, бо саме в школі в дитини зявляється можливість до самовираження.

Родина може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивна дія на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї в родині людей – мами, тата, бабусі, дідуся, брата, сестри, не ставляться до дитини краще, не люблять її так і не піклуються стільки про неї. І разом з тим, ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

         Тому зараз разом із вами ми можемо знайти ті головні напрямки, на які необхідно звернути увагу, щоб не «втратити» свою дитину.

         Класний керівник може проводити бесіду з батьками, а може демонструвати матеріали за допомогою електронної презентації

1.     Типи спілкування.

Відомими й описаними в науковій літературі є такі типи:

«Менторський» тип спілкування, який ґрунтується на принципі суворого підкорення одного співрозмовника іншому, зорієнтований на повчання, інструктаж. У наш час оновлення та демократизації суспільного життя, гуманізації стосунків для учасників взаємодії особливо неприйнятним стає такий тип спілкування, адже він пригнічує активність одного із співрозмовників, стає причиною негативного ставлення один до одного, призводить до погіршення морально-психологічного характеру стосунків.

«Інформативний» тип спілкування, спрямований на передавання певної інформації. «Інформативне» спілкування в сучасному комунікативному процесі не є достатньо ефективним, адже проста ретрансляція інформації призводить до пасивного її сприйняття, не створює умов для обміну думками, самостійного пошуку шляхів розв'язання проблем на основі наукової методології.

«Натхненне» спілкування вважається справжнім показником високої культури контактів. Цей тип спілкування, характерний для демократичного стилю взаємодії, вирізняється активною співучастю кожного з учасників комунікативного процесу, умінням партнерів проявляти вимогливість водночас із справедливістю, вмінням підтримувати розмову, слухати опонента тощо. Саме тому принципами такого типу спілкування є взаємозаміна, взаємодопомога, співробітництво й діалог.

«Конфронтаційний» тип спілкування, який нині стає дидактично необхідним, адже схиляє до дискусії, діалогу з опонентами.

         Слово вчителя.

Водночас тільки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах зміст своїх почуттів і думок, називати ними різноманітні явища та предмети. Завдяки цьому вона створює певний комунікативний простір, у якому об'єднуються, співіснують її внутрішній, духовний світ і світ зовнішній, об'єктивний. Зазвичай розрізняють вербальні й невербальні засоби спілкування.

Тому кожен з батьків, відповідно до стилю виховання у сім'ї обирає свій стиль спілкування. Але, я наголошую на тому, що перш за все, кожен з батьків повинен враховувати індивідуальність своєї дитини.

Гра «Незакінченні речення».

Якщо:

1.     Дитину постійно критикують, вона вчиться ... (ненавидіти).

2.     Дитина живе у ворожнечі, вона вчиться ... (бути агресивною).

3.     Дитина живе в докорах, вона вчиться ... (жити з відчуттям провини).

4.     Дитина росте в терпимості, вона вчиться ... (розуміти інших).

5.     Дитину хвалять, вона вчиться ... (бути благонадійною).

6.     Дитина зростає в чесности, вона вчиться ... (бути справедливою).

7.     Дитина зростає в безпеці, вона вчиться ... (вірити в людей).

8.     Дитину підтримують, вона вчиться ... (цінувати себе).

9.     Дитину висміюють, вона вчиться ... (бути замкнутою).

10.                        Живе у розумінні та дружбі, вона вчиться ... (знаходити любов у світі).

Продовження лекції або комп'ютерної презентації.

Стилі родинного виховання.

Стилі родинного виховання формуються під дією об’єктивних та суб’єктивних факторів та генетичних особливостей батьків та дітей.

На вибір стилю родинного виховання вливають:

♦ типи темпераментів батьків, їх сумісність;

♦ традиції сімей, у яких виховувались самі батьки;

♦ науково–педагогічна література, яку читають батьки;

♦ рівень освіти батьків.

1. Вседозволеність.

Батьки з раннього дитинства дають повну безконтрольну свободу дій своїй дитині. Дорослі у таких сім’ях дуже часто зайняті собою, своїми справами, друзями, роботою. Їх мало хвилює душевний стан дитини, вони безучасні до його вимог і запитів. А іноді просто не вважають потрібним звертати на них увагу. Непослідовно і невміло батьки використовують методи покарання і заохочування. Вони можуть покарати дитину і в цей же час заохочувати її, аби тільки вона не засмучувалась і при цьому не заважала батькам. Головний метод виховання у такій родині – і батіг, і пряник. Батьки будують свої взаємовідносини з дитиною таким чином, що ненавмисно культивують у дитини пошук найбільш сприятливих форм взаємодії з оточуючими, стимулюють проявлення у дітей таких якостей, як догоджати кому-небудь, підлесливість, підлабузливість. Батьки постійно демонструють дитині зразки дволиких стосунків  з оточуючими: друзями, сусідами, родичами. У таких сім’ях при дітях обговорюють інших людей, а по мірі зростання дитини – разом із нею. Діти рано усвідомлюють науку вигоди: вигідні люди, вигідні взаємовідносини, вигідні для родини рішення проблем. У виборі форм поведінки в таких сім’ях дитина вільна, але в суспільстві інших людей від неї потребують формального прилюдного дотримання правил пристойностей. У таких дітей багато таємниць, які їм треба зберігати «на замку», а це значить, що вони постійно повинні бути настороженими. Навіть інтелектуальну діяльність своїх дітей батьки у таких сім’ях стимулюють для того, щоб витягти максимальну вигоду. У результаті такого виховання формується комфортний соціально–психологічний тип особистості.

2. Змагання.

При змагальному стилі сімейного виховання з раннього дитинства батьки шукають в діях своєї дитини щось видатне та незвичайне. Активність самої дитини постійно заохочується. Іноді дитина отримує заохочення не тільки морального характеру, але й матеріального. Батьки постійно порівнюють свою дитину з іншими дітьми і дуже страждають, якщо це порівняння не в його користь. Для розкриття талантів своєї дитини батьки дають можливість їй спробувати себе у різних видах діяльності, навіть тоді, коли дитина цього не хоче. Такий різносторонній розвиток, однак, позв’язаний не зовсім з інтересами дитини, а з батьківським егоїзмом. Батькам дуже хочеться при зручному моменті заявити про те, що їхня дитина „займається вокалом” тощо. Найчастіше це призводить до того, що дитина стає впевненою у своєї перевазі над іншими дітьми.

3. У процесі контролюючого стилю сімейного виховання формується тривожний соціально-психологічний тип особистості.

У таких родинах воля дітей суворо регламентується та контролюється. Батьки диктують дитині, що вона повинна одягати, з ким товаришувати, вони самі встановлюють режим дня дитини.

4. Співчуваючий стиль сімейного виховання формує інтровертирований соціально-психологічний тип особистості.

Умовами формування такого стилю виховання є відсутність достатку в родині, погані побутові умови, відсутність духовної близькості членів родини, відсутність в сім’ї одного із батьків. У таких сім’ях дитина з раннього дитинства представлена сама собі. Відсутність цікавого ігрового матеріалу призводить до того, що дитина у своїх іграх програє трудові операції, які виконують її батьки або інші близькі їй люди.

5. Гармонійний стиль виховання формує гармонійний тип особистості. У таких сім’ях дитина завжди є бажаною дитиною, і батьки задовго до її народження розмірковують над тим, яку людину вони хочуть виростити та виховати. Дитина народжується, росте та виховується в теплій та дружній атмосфері. Батьки в таких родинах приділяють велику увагу до формування традицій та звичаїв своєї сім’ї, яких вони строго придержуються.

У нас у всіх є можливість вибору. Але саме від Вас залежить, якою виросте Ваша дитина. Школа – щось корегує, але ми ліпимо з того, що вже замішано. Реальні вчинки – ось що формує поведінку дитини, а не слова та повчання.